либо должостных лиц заведующих исполнительными органами власти,
либо другого органа, определяемого по закону Конгрессом,
представят Председателю Сената pro tempore и Спикеру Палаты
Представителей их письменное заявление о том, что Президент не
способен осуществлять связанные с этой должностью права и
обязанности, Вице-президент немедленно принимает на себя права и
обязанности в должности Исполняющего обязанности Президента.
После чего, если Президент представит Председателю Сената pro
tempore и Спикеру Палаты Представителей письменное заявление о
том, что его неспособности осуществлять связанные с должностью
права и обязанности не существует, он восстанавливается в прежней
должности, если Вице-президент и большинство либо должостных лиц
заведующих исполнительными органами власти,либо другого органа,
определяемого по закону Конгрессом, не представят в течение
четырех дней Председателю Сената pro tempore и Спикеру Палаты
Представителей их письменного заявления о том, что Президент не
способен осуществлять связанные с его должностью права и
обязанности. Вследствие этого Конгресс принимает решение,
собравшись специально по этому поводу в течение сорока восьми
часов, если это не происходит во время сессии. Если Конгресс
через двадцать один день по получении последнего письменного
заявления или в случае, если это время не совпадает с сессией, то
за двадцать один день после того, как возникнет необходимость
такого собрания, Конгресс определяет двумя третями голосов обеих
Палат, что Президент не способен осуществлять связанные с его
должностью права и обязанности, то Вице-президент продолжает
осуществлять права и обязанности в должности Исполняющего
обязанности Президента, в противном случае Президент
восстанавливается в правах и обязанностях, связанных с его
должностью.
Статья XXVI (1971)
Раздел 1.
Право граждан Соединенных Штатов 18-ти
лет и старше на участие в выборах не должно отрицаться или
ограничиваться Соединенными Штатами или отдельным Штатом на
основании возраста.
Раздел 2.
Во исполнение настоящей статьи Конгрессу
предоставляется право издания соответствующих законов.
———————————————————————————————————
КОНСТИТУЦЎЯ УКРА°НИ
Верховна Рада Укра•ни вўд ўменў Укра•нського народу - громадян
Укра•ни всўх нацўональностей,
виражаючи суверенну волю народу,
спираючись на багатовўкову ўсторўю укра•нського державотворення ў на
основў здўйсненого укра•нською нацўїю, усўм Укра•нським народом права
на самовизначення,
дбаючи про забезпечення прав ў свобод людини та гўдних умов •• життя,
пўклуючись про змўцнення громадянсько• злагоди на землў Укра•ни,
прагнучи розвивати ў змўцнювати демократичну, соцўальну, правову
державу,
усвўдомлюючи вўдповўдальнўсть перед Богом, власною совўстю,
попереднўми, нинўшнўм та прийдешнўми поколўннями,
керуючись Актом проголошення незалежностў Укра•ни вўд 24 серпня 1991
року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,
приймаї цю Конституцўю - Основний Закон Укра•ни.
РОЗДЎЛ I
ЗАГАЛЬНЎ ЗАСАДИ
Стаття 1. Укра•на ї суверенна ў незалежна, демократична, соцўальна,
правова держава.
Стаття 2. Суверенўтет Укра•ни поширюїться на всю •• територўю.
Укра•на ї унўтарною державою.
Територўя Укра•ни в межах ўснуючого кордону ї цўлўсною ў
недоторканною.
Стаття 3. Людина, •• життя ў здоров'я, честь ў гўднўсть,
недоторканнўсть ў безпека визнаються в Укра•нў найвищою соцўальною
цўннўстю.
Права ў свободи людини та •х гарантў• визначають змўст ў
спрямованўсть дўяльностў держави. Держава вўдповўдаї перед людиною за
свою дўяльнўсть. Утвердження ў забезпечення прав ў свобод людини ї
головним обов'язком держави.
Стаття 4. В Укра•нў ўснуї їдине громадянство. Пўдстави набуття ў
припинення громадянства Укра•ни визначаються законом.
Стаття 5. Укра•на ї республўкою.
Носўїм суверенўтету ў їдиним джерелом влади в Укра•нў ї народ.
Народ здўйснюї владу безпосередньо ў через органи державно• влади та
органи мўсцевого самоврядування.
Право визначати ў змўнювати конституцўйний лад в Укра•нў належить
виключно народовў ў не може бути узурповане державою, •• органами або
посадовими особами.
Нўхто не може узурпувати державну владу.
Стаття 6. Державна влада в Укра•нў здўйснюїться на засадах •• подўлу
на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчо•, виконавчо• та судово• влади здўйснюють сво•
повноваження у встановлених цўїю Конституцўїю межах ў вўдповўдно до
законўв Укра•ни.
Стаття 7. В Укра•нў визнаїться ў гарантуїться мўсцеве самоврядування.
Стаття 8. В Укра•нў визнаїться ў дўї принцип верховенства права.
Конституцўя Укра•ни маї найвищу юридичну силу. Закони та ўншў
нормативноправовў акти приймаються на основў Конституцў• Укра•ни ў
повиннў вўдповўдати •й.
Норми Конституцў• Укра•ни ї нормами прямо• дў•. Звернення до суду
для захисту конституцўйних прав ў свобод людини ў громадянина
безпосередньо на пўдставў Конституцў• Укра•ни гарантуїться.
Стаття 9. Чиннў мўжнароднў договори, згода на обов'язковўсть яких
надана Верховною Радою Укра•ни, ї частиною нацўонального законодавства
Укра•ни.
Укладення мўжнародних договорўв, якў суперечать Конституцў• Укра•ни,
можливе лише пўсля внесення вўдповўдних змўн до Конституцў• Укра•ни.
Стаття 10. Державною мовою в Укра•нў ї укра•нська мова.
Держава забезпечуї всебўчний розвиток ў функцўонування укра•нсько•
мови в усўх сферах суспўльного життя на всўй територў• Укра•ни.
В Укра•нў гарантуїться вўльний розвиток, використання ў захист
росўйсько•, ўнших мов нацўональних меншин Укра•ни.
Держава сприяї вивченню мов мўжнародного спўлкування.
Застосування мов в Укра•нў гарантуїться Конституцўїю Укра•ни та
визначаїться законом.
Стаття 11. Держава сприяї консолўдацў• та розвитковў укра•нсько•
нацў•, •• ўсторично• свўдомостў, традицўй ў культури, а також розвитковў
етнўчно•, культурно•, мовно• та релўгўйно• самобутностў всўх корўнних
народўв ў нацўональних меншин Укра•ни.
Стаття 12. Укра•на дбаї про задоволення нацўонально-культурних ў
мовних потреб укра•нцўв, якў проживають за межами держави.
Стаття 13. Земля, •• надра, атмосферне повўтря, воднў та ўншў
природнў ресурси, якў знаходяться в межах територў• Укра•ни, природнў
ресурси •• континентального шельфу, виключно• (морсько•) економўчно•
зони ї об'їктами права власностў Укра•нського народу. Вўд ўменў
Укра•нського народу права власника здўйснюють органи державно• влади та
органи мўсцевого самоврядування в межах, визначених цўїю Конституцўїю.
Кожний громадянин маї право користуватися природними об'їктами права
власностў народу вўдповўдно до закону.
Власнўсть зобов'язуї. Власнўсть не повинна використовуватися на шкоду
людинў ў суспўльству.
Держава забезпечуї захист прав усўх суб'їктўв права власностў ў
господарювання, соцўальну спрямованўсть економўки. Усў суб'їкти права
власностў рўвнў перед законом.
Стаття 14. Земля ї основним нацўональним багатством, що перебуваї пўд
особливою охороною держави.
Право власностў на землю гарантуїться. Це право набуваїться ў
реалўзуїться громадянами, юридичними особами та державою виключно
вўдповўдно до закону.
Стаття 15. Суспўльне життя в Укра•нў грунтуїться на засадах
полўтично•, економўчно• та ўдеологўчно• багатоманўтностў.
Жодна ўдеологўя не може визнаватися державою як обов'язкова.
Цензура заборонена.
Держава гарантуї свободу полўтично• дўяльностў, не заборонено•
Конституцўїю ў законами Укра•ни.
Стаття 16. Забезпечення екологўчно• безпеки ў пўдтримання екологўчно•
рўвноваги на територў• Укра•ни, подолання наслўдкўв чорнобильсько•
катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду
Укра•нського народу ї обов'язком держави.
Стаття 17. Захист суверенўтету ў територўально• цўлўсностў Укра•ни,
забезпечення •• економўчно• та ўнформацўйно• безпеки ї найважливўшими
функцўями держави, справою всього Укра•нського народу.
Оборона Укра•ни, захист •• суверенўтету, територўально• цўлўсностў ў
недоторканностў покладаються на Збройнў Сили Укра•ни.
Забезпечення державно• безпеки ў захист державного кордону Укра•ни
покладаються на вўдповўднў вўйськовў формування та правоохороннў органи
держави, органўзацўя ў порядок дўяльностў яких визначаються законом.
Збройнў Сили Укра•ни та ўншў вўйськовў формування нўким не можуть
бути використанў для обмеження прав ў свобод громадян або з метою
повалення конституцўйного ладу, усунення органўв влади чи перешкоджання
•х дўяльностў.
Держава забезпечуї соцўальний захист громадян Укра•ни, якў
перебувають на службў у Збройних Силах Укра•ни та в ўнших вўйськових
формуваннях, а також членўв •хнўх сўмей.
На територў• Укра•ни забороняїться створення ў функцўонування
будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
На територў• Укра•ни не допускаїться розташування ўноземних
вўйськових баз.
Стаття 18. Зовнўшньополўтична дўяльнўсть Укра•ни спрямована на
забезпечення •• нацўональних ўнтересўв ў безпеки шляхом пўдтримання
мирного ў взаїмовигўдного спўвробўтництва з членами мўжнародного
спўвтовариства за загальновизнаними принципами ў нормами мўжнародного
права.
Стаття 19. Правовий порядок в Укра•нў грунтуїться на засадах,
вўдповўдно до яких нўхто не може бути примушений робити те, що не
передбачено законодавством.
Органи державно• влади та органи мўсцевого самоврядування, •х
посадовў особи зобов'язанў дўяти лише на пўдставў, в межах повноважень
та у спосўб, що передбаченў Конституцўїю та законами Укра•ни.
Стаття 20. Державними символами Укра•ни ї Державний Прапор Укра•ни,
Державний Герб Укра•ни ў Державний Гўмн Укра•ни.
Державний Прапор Укра•ни - стяг ўз двох рўвновеликих горизонтальних
смуг синього ў жовтого кольорўв.
Великий Державний Герб Укра•ни встановлюїться з урахуванням малого
Державного Герба Укра•ни та герба Вўйська Запорўзького законом, що
приймаїться не менш як двома третинами вўд конституцўйного складу
Верховно• Ради Укра•ни.
Головним елементом великого Державного Герба Укра•ни ї Знак Княжо•
Держави Володимира Великого (малий Державний Герб Укра•ни).
Державний Гўмн Укра•ни - нацўональний гўмн на музику М.Вербицького ўз
словами, затвердженими законом, що приймаїться не менш як двома
третинами вўд конституцўйного складу Верховно• Ради Укра•ни.
Опис державних символўв Укра•ни та порядок •х використання
встановлюються законом, що приймаїться не менш як двома третинами вўд
конституцўйного складу Верховно• Ради Укра•ни.
Столицею Укра•ни ї мўсто Ки•в.
РОЗДЎЛ II
ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ Ў ГРОМАДЯНИНА
Стаття 21. Усў люди ї вўльнў ў рўвнў у сво•й гўдностў та правах.
Права ў свободи людини ї невўдчужуваними та непорушними.
Стаття 22. Права ў свободи людини ў громадянина, закрўпленў цўїю
Конституцўїю, не ї вичерпними.
Конституцўйнў права ў свободи гарантуються ў не можуть бути
скасованў.
При прийняттў нових законўв або внесеннў змўн до чинних законўв не
допускаїться звуження змўсту та обсягу ўснуючих прав ў свобод.
Стаття 23. Кожна людина маї право на вўльний розвиток свої•
особистостў, якщо при цьому не порушуються права ў свободи ўнших людей,
та маї обов'язки перед суспўльством, в якому забезпечуїться вўльний ў
всебўчний розвиток •• особистостў.
Стаття 24. Громадяни мають рўвнў конституцўйнў права ў свободи та ї
рўвними перед законом.
Не може бути привўле•в чи обмежень за ознаками раси, кольору шкўри,
полўтичних, релўгўйних та ўнших переконань, статў, етнўчного та
соцўального походження, майнового стану, мўсця проживання, за мовними
або ўншими ознаками.
Рўвнўсть прав жўнки ў чоловўка забезпечуїться: наданням жўнкам рўвних
з чоловўками можливостей у громадсько-полўтичнўй ў культурнўй
дўяльностў, у здобуттў освўти ў професўйнўй пўдготовцў, у працў та
винагородў за не•; спецўальними заходами щодо охорони працў ў здоров'я
жўнок, встановленням пенсўйних пўльг; створенням умов, якў дають жўнкам
можливўсть поїднувати працю з материнством; правовим захистом,
матерўальною ў моральною пўдтримкою материнства ў дитинства, включаючи
надання оплачуваних вўдпусток та ўнших пўльг вагўтним жўнкам ў матерям.
Стаття 25. Громадянин Укра•ни не може бути позбавлений громадянства ў
права змўнити громадянство.
Громадянин Укра•ни не може бути вигнаний за межў Укра•ни або виданий
ўншўй державў.
Укра•на гарантуї пўклування та захист сво•м громадянам, якў
перебувають за •• межами.
Стаття 26. Ўноземцў та особи без громадянства, що перебувають в
Укра•нў на законних пўдставах, користуються тими самими правами ў
свободами, а також несуть такў самў обов'язки, як ў громадяни Укра•ни, -
за винятками, встановленими Конституцўїю, законами чи мўжнародними
договорами Укра•ни.
Ўноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у
порядку, встановленому законом.
Стаття 27. Кожна людина маї невўд'їмне право на життя.
Нўхто не може бути свавўльно позбавлений життя. Обов'язок держави -
захищати життя людини.
Кожен маї право захищати свої життя ў здоров'я, життя ў здоров'я
ўнших людей вўд протиправних посягань.
Стаття 28. Кожен маї право на повагу до його гўдностў.
Нўхто не може бути пўдданий катуванню, жорстокому, нелюдському або
такому, що принижуї його гўднўсть, поводженню чи покаранню.
Жодна людина без •• вўльно• згоди не може бути пўддана медичним,
науковим чи ўншим дослўдам.
Стаття 29. Кожна людина маї право на свободу та особисту
недоторканнўсть.
Нўхто не може бути заарештований або триматися пўд вартою ўнакше як
за вмотивованим рўшенням суду ў тўльки на пўдставах та в порядку,
встановлених законом.
У разў нагально• необхўдностў запобўгти злочиновў чи його перепинити
уповноваженў на те законом органи можуть застосувати тримання особи пўд
вартою як тимчасовий запобўжний захўд, обгрунтованўсть якого протягом
сўмдесяти двох годин маї бути перевўрена судом. Затримана особа негайно
звўльняїться, якщо протягом сўмдесяти двох годин з моменту затримання •й
не вручено вмотивованого рўшення суду про тримання пўд вартою.
Кожному заарештованому чи затриманому маї бути невўдкладно
повўдомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та
надано можливўсть з моменту затримання захищати себе особисто та
користуватися правовою допомогою захисника.
Кожний затриманий маї право у будь-який час оскаржити в судў свої
затримання.
Про арешт або затримання людини маї бути негайно повўдомлено родичўв
заарештованого чи затриманого.
Стаття 30. Кожному гарантуїться недоторканнўсть житла.
Не допускаїться проникнення до житла чи до ўншого володўння особи,
проведення в них огляду чи обшуку ўнакше як за вмотивованим рўшенням
суду.
У невўдкладних випадках, пов'язаних ўз врятуванням життя людей та
майна чи з безпосереднўм переслўдуванням осўб, якў пўдозрюються у
вчиненнў злочину, можливий ўнший, встановлений законом, порядок
проникнення до житла чи до ўншого володўння особи, проведення в них
огляду ў обшуку.
Стаття 31. Кожному гарантуїться таїмниця листування, телефонних
розмов, телеграфно• та ўншо• кореспонденцў•. Винятки можуть бути
встановленў лише судом у випадках, передбачених законом, з метою
запобўгти злочиновў чи з'ясувати ўстину пўд час розслўдування
кримўнально• справи, якщо ўншими способами одержати ўнформацўю
неможливо.
Стаття 32. Нўхто не може зазнавати втручання в його особисте ў
сўмейне життя, крўм випадкўв, передбачених Конституцўїю Укра•ни.
Не допускаїться збирання, зберўгання, використання та поширення
конфўденцўйно• ўнформацў• про особу без •• згоди, крўм випадкўв,
визначених законом, ў лише в ўнтересах нацўонально• безпеки,
економўчного добробуту та прав людини.
Кожний громадянин маї право знайомитися в органах державно• влади,
органах мўсцевого самоврядування, установах ў органўзацўях з вўдомостями
про себе, якў не ї державною або ўншою захищеною законом таїмницею.
Кожному гарантуїться судовий захист права спростовувати недостовўрну
ўнформацўю про себе ў членўв свої• сўм'• та права вимагати вилучення
будь-яко• ўнформацў•, а також право на вўдшкодування матерўально• ў
морально• шкоди, завдано• збиранням, зберўганням, використанням та
поширенням тако• недостовўрно• ўнформацў•.
Стаття 33. Кожному, хто на законних пўдставах перебуваї на територў•
Укра•ни, гарантуїться свобода пересування, вўльний вибўр мўсця
проживання, право вўльно залишати територўю Укра•ни, за винятком
обмежень, якў встановлюються законом.
Громадянин Укра•ни не може бути позбавлений права в будь-який час
повернутися в Укра•ну.
Стаття 34. Кожному гарантуїться право на свободу думки ў слова, на
вўльне вираження сво•х поглядўв ў переконань.
Кожен маї право вўльно збирати, зберўгати, використовувати ў
поширювати ўнформацўю усно, письмово або в ўнший спосўб - на свўй
вибўр.
Здўйснення цих прав може бути обмежене законом в ўнтересах
нацўонально• безпеки, територўально• цўлўсностў або громадського порядку
з метою запобўгання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я
населення, для захисту репутацў• або прав ўнших людей, для запобўгання
розголошенню ўнформацў•, одержано• конфўденцўйно, або для пўдтримання
авторитету ў неупередженостў правосуддя.
Стаття 35. Кожен маї право на свободу свўтогляду ў вўросповўдання. Це
право включаї свободу сповўдувати будь-яку релўгўю або не сповўдувати
нўяко•, безперешкодно вўдправляти одноособово чи колективно релўгўйнў
культи ў ритуальнў обряди, вести релўгўйну дўяльнўсть.
Здўйснення цього права може бути обмежене законом лише в ўнтересах
охорони громадського порядку, здоров'я ў моральностў населення або
захисту прав ў свобод ўнших людей.
Церква ў релўгўйнў органўзацў• в Укра•нў вўдокремленў вўд держави, а
школа - вўд церкви. Жодна релўгўя не може бути визнана державою як
обов'язкова.
Нўхто не може бути увўльнений вўд сво•х обов'язкўв перед державою або
вўдмовитися вўд виконання законўв за мотивами релўгўйних переконань. У
разў якщо виконання вўйськового обов'язку суперечить релўгўйним
переконанням громадянина, виконання цього обов'язку маї бути замўнене
альтернативною (невўйськовою) службою.
Стаття 36. Громадяни Укра•ни мають право на свободу об'їднання у
полўтичнў партў• та громадськў органўзацў• для здўйснення ў захисту
сво•х прав ў свобод та задоволення полўтичних, економўчних, соцўальних,
культурних та ўнших ўнтересўв, за винятком обмежень, встановлених
законом в ўнтересах нацўонально• безпеки та громадського порядку,
охорони здоров'я населення або захисту прав ў свобод ўнших людей.
Полўтичнў партў• в Укра•нў сприяють формуванню ў вираженню полўтично•
волў громадян, беруть участь у виборах. Членами полўтичних партўй можуть
бути лише громадяни Укра•ни. Обмеження щодо членства у полўтичних
партўях встановлюються виключно цўїю Конституцўїю ў законами Укра•ни.
Громадяни мають право на участь у професўйних спўлках з метою захисту
сво•х трудових ў соцўально-економўчних прав та ўнтересўв. Професўйнў
спўлки ї громадськими органўзацўями, що об'їднують громадян, пов'язаних
спўльними ўнтересами за родом •х професўйно• дўяльностў. Професўйнў
спўлки утворюються без попереднього дозволу на основў вўльного вибору •х
членўв. Усў професўйнў спўлки мають рўвнў права. Обмеження щодо членства
у професўйних спўлках встановлюються виключно цўїю Конституцўїю ў
законами Укра•ни.
Нўхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'їднання
громадян чи обмежений у правах за належнўсть чи неналежнўсть до
полўтичних партўй або громадських органўзацўй.
Усў об'їднання громадян рўвнў перед законом.
Стаття 37. Утворення ў дўяльнўсть полўтичних партўй та громадських
органўзацўй, програмнў цўлў або дў• яких спрямованў на лўквўдацўю
незалежностў Укра•ни, змўну конституцўйного ладу насильницьким шляхом,
порушення суверенўтету ў територўально• цўлўсностў держави, пўдрив ••
безпеки, незаконне захоплення державно• влади, пропаганду вўйни,
насильства, на розпалювання мўжетнўчно•, расово•, релўгўйно• ворожнечў,
посягання на права ў свободи людини, здоров'я населення, забороняються.
Полўтичнў партў• та громадськў органўзацў• не можуть мати
воїнўзованих формувань.
Не допускаїться створення ў дўяльнўсть органўзацўйних структур
полўтичних партўй в органах виконавчо• та судово• влади ў виконавчих
органах мўсцевого самоврядування, вўйськових формуваннях, а також на
державних пўдприїмствах, у навчальних закладах та ўнших державних
установах ў органўзацўях.
Заборона дўяльностў об'їднань громадян здўйснюїться лише в судовому
порядку.
Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлўннў державними
справами, у всеукра•нському та мўсцевих референдумах, вўльно обирати ў
бути обраними до органўв державно• влади та органўв мўсцевого
самоврядування.
Громадяни користуються рўвним правом доступу до державно• служби, а
також до служби в органах мўсцевого самоврядування.
Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без збро• ў
проводити збори, мўтинги, походи ў демонстрацў•, про проведення яких
завчасно сповўщаються органи виконавчо• влади чи органи мўсцевого
самоврядування.
Обмеження щодо реалўзацў• цього права може встановлюватися судом
вўдповўдно до закону ў лише в ўнтересах нацўонально• безпеки та
громадського порядку - з метою запобўгання заворушенням чи злочинам, для
охорони здоров'я населення або захисту прав ў свобод ўнших людей.
Стаття 40. Усў мають право направляти ўндивўдуальнў чи колективнў
письмовў звернення або особисто звертатися до органўв державно• влади,
органўв мўсцевого самоврядування та посадових ў службових осўб цих
органўв, що зобов'язанў розглянути звернення ў дати обгрунтовану
вўдповўдь у встановлений законом строк.
Стаття 41. Кожен маї право володўти, користуватися ў розпоряджатися
своїю власнўстю, результатами свої• ўнтелектуально•, творчо• дўяльностў.
Право приватно• власностў набуваїться в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення сво•х потреб можуть користуватися об'їктами
права державно• та комунально• власностў вўдповўдно до закону.
Нўхто не може бути протиправно позбавлений права власностў. Право
приватно• власностў ї непорушним.
Примусове вўдчуження об'їктўв права приватно• власностў може бути
застосоване лише як виняток з мотивўв суспўльно• необхўдностў, на
пўдставў ў в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього ў
повного вўдшкодування •х вартостў. Примусове вўдчуження таких об'їктўв з
наступним повним вўдшкодуванням •х вартостў допускаїться лише в умовах
воїнного чи надзвичайного стану.
Конфўскацўя майна може бути застосована виключно за рўшенням суду у
випадках, обсязў та порядку, встановлених законом.
Використання власностў не може завдавати шкоди правам, свободам та
гўдностў громадян, ўнтересам суспўльства, погўршувати екологўчну
ситуацўю ў природнў якостў землў.
Стаття 42. Кожен маї право на пўдприїмницьку дўяльнўсть, яка не
заборонена законом.
Пўдприїмницька дўяльнўсть депутатўв, посадових ў службових осўб
органўв державно• влади та органўв мўсцевого самоврядування обмежуїться
законом.
Держава забезпечуї захист конкуренцў• у пўдприїмницькўй дўяльностў.
Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку,
неправомўрне обмеження конкуренцў• та недобросовўсна конкуренцўя. Види ў
межў монополў• визначаються законом.
Держава захищаї права споживачўв, здўйснюї контроль за якўстю ў
безпечнўстю продукцў• та усўх видўв послуг ў робўт, сприяї дўяльностў
громадських органўзацўй споживачўв.
Стаття 43. Кожен маї право на працю, що включаї можливўсть заробляти
собў на життя працею, яку вўн вўльно обираї або на яку вўльно
погоджуїться.
Держава створюї умови для повного здўйснення громадянами права на
працю, гарантуї рўвнў можливостў у виборў професў• та роду трудово•
дўяльностў, реалўзовуї програми професўйно-технўчного навчання,
пўдготовки ў перепўдготовки кадрўв вўдповўдно до суспўльних потреб.
Використання примусово• працў забороняїться. Не вважаїться примусовою
працею вўйськова або альтернативна (невўйськова) служба, а також робота
чи служба, яка виконуїться особою за вироком чи ўншим рўшенням суду або
вўдповўдно до законўв про воїнний ў про надзвичайний стан.
Кожен маї право на належнў, безпечнў ў здоровў умови працў, на
заробўтну плату, не нижчу вўд визначено• законом.
Використання працў жўнок ў неповнолўтнўх на небезпечних для •хнього
здоров'я роботах забороняїться.
Громадянам гарантуїться захист вўд незаконного звўльнення.
Право на своїчасне одержання винагороди за працю захищаїться законом.
Стаття 44. Тў, хто працюї, мають право на страйк для захисту сво•х
економўчних ў соцўальних ўнтересўв.
Порядок здўйснення права на страйк встановлюїться законом з
урахуванням необхўдностў забезпечення нацўонально• безпеки, охорони
здоров'я, прав ў свобод ўнших людей.
Нўхто не може бути примушений до участў або до неучастў у страйку.
Заборона страйку можлива лише на пўдставў закону.
Стаття 45. Кожен, хто працюї, маї право на вўдпочинок.
Це право забезпечуїться наданням днўв щотижневого вўдпочинку, а також
оплачувано• щорўчно• вўдпустки, встановленням скороченого робочого дня
щодо окремих професўй ў виробництв, скорочено• тривалостў роботи у
нўчний час.
Максимальна тривалўсть робочого часу, мўнўмальна тривалўсть
вўдпочинку та оплачувано• щорўчно• вўдпустки, вихўднў та святковў днў, а
також ўншў умови здўйснення цього права визначаються законом.
Стаття 46. Громадяни мають право на соцўальний захист, що включаї
право на забезпечення •х у разў повно•, частково• або тимчасово• втрати
працездатностў, втрати годувальника, безробўття з незалежних вўд них
обставин, а також у старостў та в ўнших випадках, передбачених законом.
Це право гарантуїться загальнообов'язковим державним соцўальним
страхуванням за рахунок страхових внескўв громадян, пўдприїмств, установ
ў органўзацўй, а також бюджетних та ўнших джерел соцўального
забезпечення; створенням мережў державних, комунальних, приватних
закладўв для догляду за непрацездатними.
Пенсў•, ўншў види соцўальних виплат та допомоги, що ї основним
джерелом ўснування, мають забезпечувати рўвень життя, не нижчий вўд
прожиткового мўнўмуму, встановленого законом.
Стаття 47. Кожен маї право на житло. Держава створюї умови, за яких
кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у
власнўсть або взяти в оренду.
Громадянам, якў потребують соцўального захисту, житло надаїться
державою та органами мўсцевого самоврядування безоплатно або за доступну
для них плату вўдповўдно до закону.
Нўхто не може бути примусово позбавлений житла ўнакше як на пўдставў
закону за рўшенням суду.
Стаття 48. Кожен маї право на достатнўй життївий рўвень для себе ў
свої• сўм'•, що включаї достатнї харчування, одяг, житло.
Стаття 49. Кожен маї право на охорону здоров'я, медичну допомогу та
медичне страхування.
Охорона здоров'я забезпечуїться державним фўнансуванням вўдповўдних
соцўально-економўчних, медико-санўтарних ў оздоровчо-профўлактичних
програм.
Держава створюї умови для ефективного ў доступного для всўх громадян
медичного обслуговування. У державних ў комунальних закладах охорони
здоров'я медична допомога надаїться безоплатно; ўснуюча мережа таких
закладўв не може бути скорочена. Держава сприяї розвитковў лўкувальних
закладўв усўх форм власностў.
Держава дбаї про розвиток фўзично• культури ў спорту, забезпечуї
санўтарно-епўдемўчне благополуччя.
Стаття 50. Кожен маї право на безпечне для життя ў здоров'я довкўлля
та на вўдшкодування завдано• порушенням цього права шкоди.
Кожному гарантуїться право вўльного доступу до ўнформацў• про стан
довкўлля, про якўсть харчових продуктўв ў предметўв побуту, а також
право на •• поширення. Така ўнформацўя нўким не може бути засекречена.
Стаття 51. Шлюб грунтуїться на вўльнўй згодў жўнки ў чоловўка. Кожен
ўз подружжя маї рўвнў права ў обов'язки у шлюбў та сўм'•.
Батьки зобов'язанў утримувати дўтей до •х повнолўття. Повнолўтнў
дўти зобов'язанў пўклуватися про сво•х непрацездатних батькўв.
Сўм'я, дитинство, материнство ў батькўвство охороняються державою.
Стаття 52. Дўти рўвнў у сво•х правах незалежно вўд походження, а
також вўд того, народженў вони у шлюбў чи поза ним.
Будь-яке насильство над дитиною та •• експлуатацўя переслўдуються за
законом.
Утримання та виховання дўтей-сирўт ў дўтей, позбавлених батькўвського
пўклування, покладаїться на державу. Держава заохочуї ў пўдтримуї
благодўйницьку дўяльнўсть щодо дўтей.
Стаття 53. Кожен маї право на освўту.
Повна загальна середня освўта ї обов'язковою.
Держава забезпечуї доступнўсть ў безоплатнўсть дошкўльно•, повно•
загально• середньо•, професўйно-технўчно•, вищо• освўти в державних ў
комунальних навчальних закладах; розвиток дошкўльно•, повно• загально•
середньо•, позашкўльно•, професўйно-технўчно•, вищо• ў пўслядипломно•
освўти, рўзних форм навчання; надання державних стипендўй та пўльг учням
ў студентам.
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освўту в державних ў
комунальних навчальних закладах на конкурснўй основў.
Громадянам, якў належать до нацўональних меншин, вўдповўдно до закону
гарантуїться право на навчання рўдною мовою чи на вивчення рўдно• мови у
державних ў комунальних навчальних закладах або через нацўональнў
культурнў товариства.
Стаття 54. Громадянам гарантуїться свобода лўтературно•, художньо•,
науково• ў технўчно• творчостў, захист ўнтелектуально• власностў, •хнўх
авторських прав, моральних ў матерўальних ўнтересўв, що виникають у
зв'язку з рўзними видами ўнтелектуально• дўяльностў.
Кожний громадянин маї право на результати свої• ўнтелектуально•,
творчо• дўяльностў; нўхто не може використовувати або поширювати •х без
його згоди, за винятками, встановленими законом.
Держава сприяї розвитковў науки, встановленню наукових зв'язкўв
Укра•ни зў свўтовим спўвтовариством.
Культурна спадщина охороняїться законом.
Держава забезпечуї збереження ўсторичних пам'яток та ўнших об'їктўв,
що становлять культурну цўннўсть, вживаї заходўв для повернення в
Укра•ну культурних цўнностей народу, якў знаходяться за •• межами.
Стаття 55. Права ў свободи людини ў громадянина захищаються судом.
Кожному гарантуїться право на оскарження в судў рўшень, дўй чи
бездўяльностў органўв державно• влади, органўв мўсцевого самоврядування,
посадових ў службових осўб.
Кожен маї право звертатися за захистом сво•х прав до Уповноваженого
Верховно• Ради Укра•ни з прав людини.
Кожен маї право пўсля використання всўх нацўональних засобўв
правового захисту звертатися за захистом сво•х прав ў свобод до
вўдповўдних мўжнародних судових установ чи до вўдповўдних органўв
мўжнародних органўзацўй, членом або учасником яких ї Укра•на.
